Історія інституту

Історія ІГТМ ім. М.С. Полякова НАН України

 

 

 

ІНСТИТУТ ГЕОТЕХНІЧНОЇ МЕХАНІКИ (ІГТМ) ІМ. М.С. ПОЛЯКОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Інститут геотехнічної механіки імені М.С. Полякова НАН України має давню історію та добрі традиції. Погортаємо сторінки нашої історії …

Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Для розвитку економічного і народногосподарського потенціалу України терміново потрібно  вугілля і руда. Донбас відновлювався швидкими темпами. І постали нагальні питання подальшого розвитку вуглевидобутку, що пов’язано з удосконаленням існуючих і створенням нових видобувних і прохідницьких машин та рудникового транспорту.

Для розвязання цих проблем Президія АН УРСР прийняла рішення про створення в інституті гірничої механіки АН УРСР ряду нових лабораторій. В Дніпропетровську організується лабораторія рудничного транспорту. З урахуванням значущості науково-організаційної діяльності члена-кореспондента АН УРСР М.С. Полякова і визнанням його провідної ролі в області гірничої механіки, він призначається завідувачем створеної  лабораторії. Будучи одночасно завідувачем кафедри рудникового транспорту в Дніпропетровському гірничому інституті і завідувачем  академічної лабораторії, М.С. Поляков організовує єдиний колектив науковців і спрямовує його діяльність на вдосконалення рудникового транспорту, створення засобів механізації навалювання вугілля на конвеєр в очисних вибоях при розробці пологопадаючих пластів, а також гірничопрохідницького устаткування.

У перші роки під керівництвом М.С. Полякова  в лабораторії рудникового транспорту для досліджень створюється унікальна апаратура із застосуванням методу електричних вимірювань неелектричних величин, що дозволяла реєструвати в елементах діючих машин такі характеристики, як величини зусиль, швидкостей, прискорень, споживаної потужності та ін. Це дозволило проводити  дослідження кінематики і динаміки на діючих  промислових конвеєрах і навалочних машин, як в лабораторних умовах так і на виробництві, а також вивчення внутрішніх процесів пневматичних двигунів і бурильних установок . По суті центр забезпечення досліджень вимірами (осцилографування процесів) при експериментальних дослідженнях гірничих машин було зосереджено в академічній лабораторії рудничного транспорту. Надалі під керівництвом М.С. Полякова отримує розвиток використання електронного моделювання для вивчення динамічних процесів в транспортних установках. У лабораторії створюється перша малогабаритна електронна модель з індуктивностями на феритових сердечниках. Використання цієї моделі дозволило розширити коло завдань, що вирішуються для транспортних установок, значно скоротити час проведення досліджень і видавати виробничникам обґрунтовані рекомендації по конструкціям ланцюгів конвеєрів і режимів їх руху.  В цей же час ведуться проектно-конструкторські роботи по створенню принципово нової техніки і технології для видобутку марганцевих руд підземним способом в Нікопольсько-Марганецькому басейні, а також прохідницьких машин для проведення підземних виробок на вугільних шахтах.  Це обумовило перетворення лабораторії рудникового транспорту у відділ комплексної механізації. За короткий час були створені комбайни ДГІ-ІГД АН УРСР, прохідницькі щити (діаметром 2,56; 3,0; 3,25 м), забійний агрегат "ЗАМ" для безлюдного видобутку марганцевої руди. Одночасно з виконанням досліджень і створенням нової техніки М.С. Поляков готує наукові кадри. Захищають перші кандидатські дисертації В.А. Мурзін, М.Г. Верескунов, С.А. Полуянський.

До кінця 50-х років минулого сторіччя бурхливими темпами розвивалося гірниче виробництво на території Дніпропетровської області – провідній в країні по видобутку залізних і марганцевих руд. Будувались нові шахти і кар’єри. Було потрібне посилення наукових розробок по дослідженню нових технологій і засобів їх видобутку з метою підвищення продуктивності праці. Керівництво Дніпропетровського обкому КПУ і Раднаргоспу звернулося до Президії Академії наук УРСР з пропозицією організувати на базі відділу комплексної механізації Інституту гірничої справи АН УРСР, працюючого під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР М.С. Полякова, Дніпропетровський філіал цього інституту і доручити йому виконання досліджень в галузі технології і механізації ведення гірничих робіт на кар’єрах і шахтах Криворізького і Нікополь-Марганецького  басейнів.

Президія АН УРСР Постановою (протокол №13, §  200) в березні 1961 переводить відділ комплексної механізації з Інституту гірничої справи АН УРСР (м. Донецьк) в Інститут чорної металургії АН УРСР (м. Дніпропетровськ) і організує відділ гірничорудних проблем в наступному складі: відділ комплексної механізації (керівник чл.-кор. АН УРСР М.С. Поляков), лабораторія фізичних основ екскавації і навантаження (завідувач - д-р техн. наук Г.В. Родіонов), лабораторія рідкісних і розсіяних елементів (завідувач - чл.-кор. АН УРСР А.З. Широков). Керівнику відділу гірничорудних проблем члену-кореспонденту АН УРСР М.С. Полякову доручається організація нових лабораторій з гірничорудних проблем, і в першу чергу, по новій технології відкритих гірничих робіт, методам руйнування гірських порід і рудникової аерогазодинаміки.     Для вирішення проблем, які були поставлені перед відділом, Президент АН УРСР академік Б.Є. Патон звернув особливу увагу щодо залучення наукових кадрів вищої кваліфікації. М.С. Поляков  за згодою ректора ДГІ професора П.Г. Нестеренка залучає до роботи професорів Дніпропетровського гірничого інституту і за їх участю організує підбір на роботу у відділ молодих співробітників, які працювали на кафедрах. Постановою Президії АН УРСР від 21.У11.1961 р. (Протокол № 36,  § 200) у відділі гірничорудних проблем були організовані лабораторії: фізичних методів руйнування гірських порід (завідувач - д-р техн. наук, проф. Е.Ф. Епштейн), теоретичних основ приводу і автоматизації гірничих машин (завідувач -  д-р техн. наук, проф. С.А. Волотковський),  нової технології відкритих гірничих робіт (завідувач -  д-р техн. наук, проф. М.Г. Новожилов). Згодом організується і лабораторія рудникової аеродинаміки і автоматизації провітрювання (завідувач -  д-р техн. наук, проф. Ф.О. Абрамов). На початку 1962 року М.С. Поляков переходить на постійну роботу до Академії наук УРСР і всю свою енергію спрямовує на вирішення питань подальшого розвитку академічної гірничої науки в Придніпров'ї. Велику допомогу йому в цьому надає його соратник - ректор ДГІ професор П.Г. Нестеренко.

Детальніше...