Співробітники ІГТМ НАН України - Герої Соціалістичної Праці

ШИБАЄВ  ВАСИЛЬ  ТИХОНОВИЧ

(17.IX.1909 – 10.V.1971)

Гірничий інженер і громадський діяч, начальник вугільних комбінатів «Карагандавугілля» і «Ворошиловградвугілля», голова Карагандинського облвиконкому. Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради Казахської РСР 2-3-го і 5-го скликань. Закінчив  Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема (1933 р.) і отримав призначення у Кузнецький вугільний басейн в Кузбасі.  У 1942—1946 р. — начальник тресту «Прокоп'євськвугілля» в Кузбасі, де видобуток вугілля за цей період збільшився більш ніж у півтора рази. 1946—1951 р. — начальник комбінату «Карагандавугілля» Казахської РСР. Під його керівництвом була виконана велика робота із механізації виробничих процесів на шахтах комбінату, був розроблений «Комплексний проект освоєння і розвитку Карагандинського вугільного басейну», яким передбачалося будівництво в нових районах басейну великих вертикальних шахт, кожна з виробничою потужністю до 1,5 мільйонів тон в рік. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи у справі збільшення видобутку вугілля, відновлення і будівництва вугільних шахт і впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці, Шибаєву В. Т. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Організаторські здібності та інженерна сміливість В.Т. Шибаєва  висунули його у коло відомих діячів народного господарства. З 1951 по 1953 р. В.Т. Шибаєв був заступником міністра вугільної промисловості СРСР А. Ф. Засядька. У 1953-1956 роки очолював об'єднаний комбінат «Ворошиловградвугілля» УРСР. 1956—1957 р. — заступник начальника технічного управління Міністерства вугільної промисловості СРСР. У 1957-1959 р. В.Т. Шибаєв очолював комбінат «Карагандавугілля». У 1959—1961 р. — голова виконавчого комітету Карагандинської обласної ради депутатів трудящих Казахської РСР. У 1961 році переїхав у  місто Дніпропетровськ. У 1962—1965 р. — начальник вугільного управління Придніпровської Ради народного господарства (раднаргоспу). Працював в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР (1965-1971 р.) старшим інженером відділу гірничого транспорту, інженером відділу науково-дослідного планування і координації.