Видатний учений в галузі вугільної і нафтогазової геології, академік АН України (1990),чл.-кор. Академії наук УРСР (1988), академік Української нафтогазової академії (1993), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1975). С 29.06.1934 у Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський гірничий ін.-т (1958). У 1958-1961 – працював у Миргородській промислово-геофізичній експедиції тресту “Укргеофізрозвідка”, 1961-1964 – Дніпропетровській експедиції УкрНДГРІ, 1964 -1968 – Ін-ті мінеральних ресурсів , 1968 – 1996 – Ін-ті геотехнічної механіки АН УРСР (1970-1986 – зав. відділом), за сумісництвом у 1979-1986 – Дніпропетровському гірничому ін.-ті ( професор), 1986-1996 – Ін-ті геології і геохімії горючих копалин АН України (1986-1987 –в.о. директора, 1987-1996 – директор ін.-ту). Помер 15.08.1996.
Засновник наукової школи комплексного дослідження геологічних формацій вугільних басейнів і нафтогазових провінцій. Основні наукові дослідження пов’язані з вивченням природи газоносності вугільних пластів, її кількісною оцінкою і дослідженням закономірностей розподілу метану, а також розробкою на основі цих даних моделі природної металоносності, за допомогою якої були оцінені кількісні параметри складу вугільних газів. Досяг фундаментальних результатів у дослідженні умов осадко- та вугленагромадження, вивченні мінерального складу, структури, колекторських та фізико-механічних властивостей порід вугленосних формацій, газоносності вугільних родовищ .Виявив граничні числові параметри мінерального складу та структури, при яких відбуваються викиди порід та газу. Запропонував новий підхід до кількісного визначення об’єму пор, зайнятого газом метаном. Вперше була запропонована й опрацьована математична модель природної метаноносновості. Розробив систему літолого-стратиграфічних корелятивів, які значною мірою і тепер застосовуються в наукових дослідженнях та виробничій практиці. Аналізуючи напружений стан викидонебезпечності порід та його вплив на їх руйнування, зробив висновок, що основними факторами напруженого стану є геостатичний тиск та ступінь газонасиченості порід. Встановив закономірну зміну кількості метану в залежності від глибини і ступеня метаморфізму вугілля. Розробив генетичну класифікацію газодинамічних явищ, на основі яких виділені геологічні критерії прогнозу, створив регіональний метод прогнозу викидонебезпечності порід на глибоких горизонтах.
Автор понад 200 наукових праць ( у т.ч. 14 монографій, 17 авторських свідоцтв).
Голова наукової ради Президії НАН України з проблеми ‘’ Геологія і геотехнологія горючих копалин ‘’ (1987-1996), член бюро наукової ради ‘’Тектоносфера України’’ і міжвідомчої наукової ради ‘’ Наукові основи розробки вугільних родовищ України ‘’ (1993-1996), редактор республіканського журналу “ Геология и геохимия горючих ископаемых “ (1993-1996).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), премія АН УРСР ім. В.І.Вернадського (1986). Знак “Шахтарська слава„ II ст.(1984), III ст. (1979), пам’ятна медаль ім. Йозефа Грабака (1977) пам΄ятна медаль “Горный Пршибрам в науке и технике„( Чехія,1991), орден “Знак почета„ (1986), орден “Отличник разведки недр„(1986). Почесні грамоти Президії АН України, диплом і срібна медаль ВДНГ СРСР (1980), диплом і бронзова медаль ВДНГ СРСР (1984).
