Видатний вітчизняний вчений-новатор у галузі розробки залізорудних і марганцеворудних родовищ, доктор технічних наук (1951), професор (1953), академік АН УРСР (1967), начальник Криворізького гірничого сектора науково-дослідного гірничорудного інституту (1939-1941), головний інженер рудника Бакал Челябінської області (1941-1944), головний інженер рудника Дашкесан в Азербайджані (1944-1945), завідувач кафедри Криворізького гірничорудного інституту (1951-1973), завідувач відділу охорони надр, проблем розробки і комплексного використання сировини Інституту геологічних наук АН УРСР (від 1973). Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1948), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1970), лауреат премії імені В.І.Вернадського (1987).
Георгій Михайлович Малахов народився 29 березня 1907р. у м.Білопілля Сумської області. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (1926-1930) після чого працював начальником дільниці, завідувачем відділу механізації і пневматичного буріння, завідувачем гірничих робіт, головним інженером Інгулецького рудоуправління, рудоуправління ім. газети “Правда”, рудоуправління ім. Дзержинського (1930-1939) на Криворізькому залізорудному родовищі. Був начальником Криворізького гірничого сектора науково-дослідного гірничорудного інституту (НДГРІ) (1939-1941). Під час нападу фашистської Німеччини і окупації України Г.М.Малахов зробив усе можливе для евакуації НДГРІ на Урал. У кінці 1941р. він із персоналом повністю включився в роботу з розвитку залізорудної й марганцевої промисловості у Челябінській області. На руднику Бакал головний інженер Малахов впровадив нову технологію видобування руди й у 1943р. цей рудник видавав руди більше ніж на 180% у порівнянні з 1942р.
У 1944р. Малахова направляють в Азербайджан на будівництво Дашкесанського рудника. Неабиякі організаторські здібності Георгія Михайловича сприяли успішному проектуванню і будівництву рудника Дашкесан. В кінці 1946р. його відряджають до Кривбасу, де він проходить по конкурсу на посаду завідувача кафедри розробки рудних родовищ Криворізького гірничорудного інституту. За розробку і впровадження високоефективної системи поверхнево-примусового обрушення з відбійкою руди глибокими свердловинами у 1948р. Г.М.Малахов одержав Державну премію СРСР.
Упродовж 22 років (1951-1973) Георгій Михайлович був ректором Криворізького гірничорудного інституту. Під його керівництвом значного розвитку одержали прикладні наукові дослідження. Колектив учених, очолюваний Малаховим у співдружності з ІТП шахти “Гігант” здійснив велику роботу по удосконаленню технологічного процесу та підвищенню продуктивності праці одного робітника. У 1958р. це була найвища продуктивність праці на гірничорудних шахтах СРСР. Працюючи у Криворізькому басейні з 1930р., Г.М.Малахов впродовж 50 років проводив дослідження в галузі теорії гірського тиску і керування ним при гірничих роботах. Він заміряв напружений стан гірських порід у верхній частині земної кори до глибин 1100-1200 м, як поза зоною впливу очисних робіт, так і в зоні, що становить значний науковий і практичний інтерес. Ці дослідження послугували базою для докорінного удосконалення методів розробки потужних родовищ і у 1970р. були відзначені Державною премією УРСР.
Останні важливі дослідження академіка Малахова стосувалися циклічнопоточної технології видобування міцних руд і магнетитових кварцитів - “Подземная разработка магнетитовых кварцитов в Криворожском бассейне” (1983) і “Циклично-поточная технология подземной разработки магнетитовых кварцитов” (1986). За ці новації Г.М. Малахову із співавторами було присуджено премію імені В.І.Вернадського (1987).
Георгій Михайлович написав близько 300 наукових праць із гірничої проблематики, в тому числі 26 крупних персональних і колективних монографій і одержав свідоцтва на 15 винаходів. Серед останніх, наприклад, такі: пристрій для сухого покускового збагачення руд (1968), спосіб розробки рудних родовищ (1971), спосіб переробки марганцевих руд (1974), спосіб фракційного аналізу гірських порід (1974), самохідна u1073 бурова платформа (1977), спосіб розрушення гірських порід свердловинними зарядами (1984), платівчатий конвеєр (1986). Такі його новаторські книги, написані у співавторстві, як “Снижение потерь и разубоживания руды при разработке Криворожского бассейна” (1955), “Выпуск руды из обрушенных блоков” (1958), “Системы подземной разработки железорудных месторождений” (1958) перекладені на китайську мову і видані в Китаї.
Як ректор і завідувач провідної кафедри Г.М.Малахов надавав великої уваги організації учбового процесу й підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації. Володіючи європейськими мовами, він читав лекції у Фрайбурзькій гірничій академії, у гірничих коледжах університетів міст Глазго і Кемпберн. Виступав із науковими доповідями у Канаді, США, Індії. Георгій Михайлович виховав 73 кандидата наук і 14 докторів наук.
За видатні заслуги перед Батьківщиною Г.М.Малахов удостоєний багатьох високих урядових нагород у тому числі нагрудного знаку “Шахтарська слава” І-го, ІІ-го і ІІІ-го ступенів.
Помер Г.М.Малахов у Кривому Розі 2 липня 2001р. де його й поховали.
