Відомий вчений в галузі геології та фізико-механічних властивостей гірських порід. Народився в м. Іваново. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (1929 р.) і до 1941 року працював у ряді геологічних установ країни. В роки Великої Вітчизняної війни керував розвідницькими роботами в Підмосковному вугільному басейні.
З 1945 року працює в Дніпропетровськом гірничому інституті, поєднуючи педагогічну діяльність з науково-дослідною роботою.
З 1961 року працює у Відділенні гірничорудних проблем АН УРСР, Дніпропетровській філії інституту механіки АН УРСР (надалі Інститут геотехнічної механіки АН УРСР) як завідувач відділу. Їм створюється Відділ речовинного складу і фізико-механічних властивостей гірських порід.
Головними об'єктами досліджень були Донбас і Дніпробас. Установлені ним закономірності вугленакопичення на території цих районів привели до прогнозу якості і властивостей вугіль у межах Доно-Дніпровского прогину і сприяли відкриттю і визначенню вугленосної площі Західного Донбасу.
Працюючи в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР до 1970 року він підготував творчий колектив наукових співробітників за участю яких стало можливим рішення задач по проблемі розробки вугільних родовищ на великих глибинах. З його участю були створені наукові відділи: механіки гірських порід і геології вугільних родовищ великих глибин. Очолили ці відділи його учні.
О.З.Широков автор 250 наукових праць, серед яких є і декілька фундаментальних монографій. Зокрема, “Вопросы развития угольной промышленности Западного Донбасса” (1965), “Большой Донбасс” (1957), “Вугільні ресурси Західного Донбасу” (1959).
Професор О.З.Широков протягом усього життя провадив велику педагогічну роботу. Під його безпосереднім керівництвом підготовлено і захищено 29 кандидатських і 9 докторських дисертацій. Велику увагу він приділяв науково-організаційній і громадській діяльності. Був депутатом Верховної Ради УРСР, заступником голови Верховної Ради УРСР шостого скликання, брав участь у роботі вчених рад, редколегій наукових журналів і збірників. За плідну роботу з відбудови розвитку вугільної промисловості та науково-педагогічну діяльність його нагороджено багатьма високими урядовими нагородами. У 1987р. йому присуджено премію імені В.І.Вернадського. Останні роки життя Олександр Зосимович працював професором кафедри геології розвідки родовищ корисних копалин Державної гірничої академії України.
