Відомий учений у галузі рудникової аерології, доктор технічних наук (1950), професор (1952), член-кореспондент АН УРСР (1967), заслужений діяч науки УРСР (1974), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976). Учасник Великої Вітчизняної війни.
Федір Олексійович Абрамов народився 21 березня 1904 року в м. Лисичанську. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут в 1930 році. Трудову діяльність розпочав з 1919 р. робітником на шахтах Донбасу, інженерну, наукову і педагогічну – з 1930 р. У 1930-1941, 1944-1968 рр. працював в Дніпропетровському гірничому інституті (аспірант, асистент, доцент, завідувач кафедри, професор), одночасно з 1962 р. працював в Інституті геотехнічної механіки АН УРСР (1962-1967- Відділення гірничорудних проблем, філіал інституту механіки АН УРСР) по 1982 р. завідувачем у створеному ним відділі аерогазодинаміки. З червня 1941 р. по березень 1944 р. – учасник Великої Вітчизняної війни (підрозділи метеослужби артилерії).
Наукова діяльність Ф.О. Абрамова багатогранна. Вчений активно займався науковими дослідженнями у галузі аерогазодинаміки провітрювання шахт і рудників, техніки безпеки та боротьби з газодинамічними явищами в шахтах.
Ф.О. Абрамов вперше в СРСР обґрунтував і довів на практиці економічну і технічну доцільність застосування індивідуального металевого кріплення очисних вибоїв шахт Донбасу і запропонував клиновий принцип виймання металевих стояків, який був широко впроваджений на шахтах Донбасу. В період відновлення шахт Донбасу зробив вагомий внесок по налагодженню провітрювання шахт і Указом Президії Верховної Ради СРСР був нагороджений медаллю «За відновлення шахт Донбасу». З ім’ям Ф.О. Абрамова пов’язані фундаментальні дослідження з проблем рудникової аерології. Вчений розробив аналітичні й експериментальні методи визначення аеродинамічного опору виробок, способи та засоби контролю рудникової атмосфери, заклав теоретичні основи електричного моделювання шахтних вентиляційних мереж. Був ініціатором, одним із розробників серії моделюючих приладів і пристроїв, впроваджених у промисловість і практику науково-дослідних та проектних інститутів. Були створені прилади й апаратура для контролю якості атмосфери шахт і рудників, основи диспетчеризації та автоматизації шахтного провітрювання. Ф.О. Абрамов розробив наукові основи перехідних аерогазодинамічних процесів у вентиляційних мережах і запропонував методи подолання газового бар’єру шахт. За участь у розробці і впровадженні способу подолання газового бар’єру на виїмковій дільниці, що забезпечує на багатогазових шахтах навантаження на лаву понад 1000 тон за добу (засобами вентиляції). Ф.О. Абрамов став лауреатом Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки.
Під керівництвом Ф.О. Абрамова здійснена велика робота по проведенню досліджень з проблем боротьби з раптовими викидами вугілля, породи і газу у вугільних шахтах за участю інших інститутів АН УРСР. У результаті розроблено основні положення теорії викидів вугілля, породи і газу, які стали визначальними для вирішення практичних задач.
Ф.О. Абрамов заклав основи теорії природної дегазації зближених пластів, розробив математичні моделі просторового розподілу газового тиску, швидкості газоотдачі, розподілу залишкової газоносності у товщі гірських порід з урахуванням основних діючих факторів. Це дало змогу розробити спосіб прогнозування газового тиску в зонах розкриття викидонебезпечності пластів, а також визначення меж захищених зон щодо газового фактора при вийманні захисних пластів. Високу оцінку роботам Ф.О. Абрамова і його колективу дали президенти академій наук СРСР і УРСР академіки М.В. Келдиш і Б.Є. Патон при відвідуванні Інституту геотехнічної механіки АН УРСР. З проблеми боротьби з пилом у вугільних шахтах, на яку звернули увагу академіки М.В. Келдиш і Б.Є. Патон, розроблені наукові основи пінного методу пилоподавлення, визначена ефективність уловлювання пилу піною, створено новий, дешевий піноутворювач на основі доступної сировини.
Результати виконаних Ф.О. Абрамовим досліджень широко використовувалися на шахтах і рудниках Донбасу і Кривбасу, Кузбасу, Воркути і Караганди.
Протягом понад 50-ти років Ф.О. Абрамов успішно поєднував педагогічну роботу з продуктивною науково-дослідною діяльністю. Підготував 6 докторів і 56 кандидатів наук. Ним створена дніпропетровська наукова школа в галузі рудникової вентиляції, яка зробила вагомий внесок у розробку безпечних і комфортних умов праці шахтарів, в підготовку і виховання наукових кадрів та інженерів для гірничої промисловості.
Наукові результати Ф.О. Абрамова представлені в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, наукових статтях і авторських свідоцтвах. Праці Ф.О. Абрамова в галузі захисних пластів увійшли складовою частиною у теорію викидів вугілля, породи і газу, створену ведучими колективами вчених в галузі гірничої науки нашої держави.
Ф.О. Абрамов виконував велику суспільну роботу. Він був Головою комісії АН УРСР по боротьбі з викидами вугілля, породи і газу; головою секції вентиляції і кондиціювання повітря Наукової Ради охорони праці Держкомітету по науці і техніці Ради Міністрів СРСР і Президії ВЦРПС, членом наукових рад Міністерств вугільної і чорної металургії СРСР і УРСР.
Ф.О. Абрамов нагороджений орденами Леніна (1961), Трудового Червоного Прапора (1949, 1953), почесним Знаком «Шахтарська слава» І (1973), ІІ (1969), ІІІ (1964) ст., медалями: «За боевые заслуги»(1944), «За победу над Германией»(1946), «За доблестный труд»(1946), «За восстановление шахт Донбасса»(1947), почесними грамотами Президії АН УРСР.
5 грудня 1982 року у віці 78 років Федір Олексійович пішов з життя. Ім’я Ф.О. Абрамова рішенням Президії НАН України (1983 р.) присвоєно науковому відділу аерогазодинаміки ІГТМ НАН України, а в 1987 році на головному корпусі інституту установлено його горел’єф з меморіальною дошкою.
