Видатний учений в галузі гірничої механіки, професор, член-кореспондент АН УРСР (1945), академік АН УРСР (1967), заслужений діяч науки УРСР (1978).
Микола Сергійович Поляков народився 18 травня 1903 року в м. Катеринославі (нині Дніпропетровськ) . Після закінчення з відзнакою реального училища поступає до Катеринославського університету на хімічне відділення, в тому же році і до гірничого інституту на гірничо-геологічний факультет. У 1923 залишає навчання в університеті і повністю присвячує себе вивченню дисциплін у гірничому інституті, спеціалізуючись по кафедрі “ Гірниче мистецтво”. Під час навчання М.С. Поляков працює конструктором і проектувальником у проектному бюро Південсталі при інституті . У 1926 році успішно закінчив гірничий інститут і стає викладачем кафедри гірничого мистецтва. До 1931 року поєднує роботу в інституті з роботою в проектних організаціях. Працюючи під керівництвом професора Л.Д. Шевякова по створенню науково-обгрунтованої методики проектування гірничих підприємств ним вперше розроблені оригінальні рішення проектних питань у подальшому прийнятих типовими.
Під час Великої вітчизняної війни професор М.С. Поляков разом з гірничим інститутом був в евакуації. Працюючи викладачем, одночасно очолював декілька кафедр . Викладав курси: основи гірничої справи, вибухові роботи, розробка рудних родовищ, відкриті роботи, рудниковий транспорт. В цей же час закінчує роботу по підготовці фундаментальної праці – підручника “Курс рудничного транспорта”. Це була перша праця, в якій розглянуті всі основні транспортні засоби пов’язані з технологічними процесами видобутку корисних копалин і затверджений як підручник для гірничий ВУЗів. В ці воєнні роки М.С. Поляков організував і очолив колектив науковців на допомогу комбінату “Карагандавугілля” в покращенні роботи підземного транспорту, підвищенню продуктивності підйому і зниженню працемісткості важких робіт. Ця робота принесла вагомі результати в нарощуванні видобутку вугілля. За успішну творчу діяльність М.С. Полякова було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора (1943) і Грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР (1944).
Після повернення в 1944 році гірничого інституту в Дніпропетровськ М.С. Поляков працює завідувачем кафедри (до 1964р.), заступником директора з наукової і учбової роботи (1948-1951), заступником директора з наукової роботи (1951-1961), проректором з наукової роботи (1961-1962). За 38 років викладацької діяльності в інституті М.С. Поляков читав курси: гірнича справа, вибухові роботи, гірничі машини, розробка рудних родовищ, механізація підземних і відкритих робіт, і, головним чином, рудниковий транспорт. М.С. Поляков вклав багато сил і знань у формування курсу “Рудниковий транспорт”. М.С. Поляков видав перші підручники і учбові посібники з питань рудникового транспорту, які відповідали сучасному рівню гірничої техніки, а деякі з них було перекладено іноземними мовами. В 1962 році була надрукована капітальна праця ( в співавторстві) “Основы теории и расчеты рудничних транспортних установок”, яка і сьогодні широко використовується при розрахунках рудникових транспортних машин науковими та інженерно-технічними працівниками науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів.
М.С. Поляков є одним із піонерів механізації навалки вугілля на конвеєр. Разом з інженером М.В. Мамоновим і заводом “Свет шахтера” ним були створені одні із перших вітчизняних конструкцій навалочних машин МП-1, МП-2 і МП-3, дослідна експлуатація яких на ряді шахт Донбасу і Кузбасу сприяла у подальшому вирішенню задач створення вугільних комбайнів.
В лютому 1945 року загальними зборами Академії наук УРСР М.С. Поляков обирається членом-кореспондентом АН УРСР за фахом гірнича механіка. З того часу він проводить активну наукову роботу в системі АН УРСР, спрямовує свої зусилля на розвиток в Дніпропетровську досліджень в галузі гірничої справи для потреб буровугільної промисловості України і для відновлюваного Донбасу. Організує наукову групу, а згодом лабораторію рудникового транспорту при інституті гірничої справи (м. Київ). Він об’єднує зусилля викладачів кафедри і науковців академічної лабораторії і спрямовує їх діяльність на проведення досліджень з метою створення нових і вдосконалення існуючих видів рудникового транспорту, гірничопрохідницького устаткування, а також машин для очисної виїмки вугілля і руди при підземних засобах їх видобутку. Активізує роботу по підготовці наукових кадрів з числа молодих фахівців через аспірантуру, а також фахівців учасників війни як здобувачів ученого ступеня. Це було початком закладення фундаменту дніпропетровської наукової школи рудникового транспорту.
Основні роботи були спрямовані на розробку фізичних основ теорії і роботи транспортних машин, на теоретичні і експериментальні дослідження кінематики і динаміки гірничотранспортних машин з метою їх удосконалення, на створення нової спеціальної апаратури для експериментальних досліджень машин в лабораторії і на діючих шахтних установках, на створення нових гірничотранспортних машин і нової технології робіт. В результаті масштабних досліджень скребкових конвеєрів розроблено теорію динамічного розрахунку і рекомендації для заводів-виробників по збільшенню швидкості тягового органу-ланцюга та його довговічності , а за підсумками комплексних досліджень магістральних стрічкових конвеєрів визначено реальні значення коефіцієнтів опору руху стрічок, потужності і зусиль, що дозволило суттєво поліпшити їх проектування. Все це зробило значний внесок у вітчизняне конвеєробудівництво і сприяло підвищенню продуктивності видобутку корисних копалин. При безпосередній участі М.С. Полякова за короткий час було створено забійний агрегат “ЗАМ” для безлюдного видобутку марганцевої руди і прохідницький комбайн ДГІ-ІГД АН УРСР, а також прохідницькі щити для тунелів. Значну увагу М.С. Поляков приділяв популяризації і результатів досліджень. Він організував видання фундаментального тематичного збірника наукових праць “Вопросы рудничного транспорта”,перший випуск якого відбувся в 1954 році. Подальше його видання завоювало визнання і широку популярність серед учених-гірників.
Наприкінці 50-х років розпочався етап різкого зростання гірничого виробництва на території Дніпропетровської області, яка була провідною в країні по видобутку залізних і марганцевих руд. Виникла нагальна потреба у посиленні наукових розробок по створенню нових технологій і засобів видобутку з метою підвищення продуктивності праці.
З того часу настає новий етап в житті та науковій діяльності М.С.Полякова,який полягає в його переході на постійну роботу в Академію наук УРСР, де в 1967 році він очолив створений ним Інститут геотехнічної механіки АН УРСР.
Тут набувають розвиток дослідження в галузі технології ведення гірничих робіт на кар’єрах і шахтах Криворізького і Нікополь-Марганецького басейнів, розробка нових методів руйнування гірських порід, управління гірським тиском, провітрювання кар’єрів і шахт. За участю М.С. Полякова та його учнів було внесено суттєвий вклад в розробку наукових основ і нових методів руйнування гірських порід (вибухом, термічною, силовою механічною дією та ін.), в створення нових транспортних, вантажних та інших машин і агрегатів, а також в створення теоретичних основ потокової технології відкритих гірничих робіт. Під його керівництвом розроблено і запропоновано метод динамічного розрахунку стрічкового конвеєра, нові автоматичні натяжні пристрої замість вантажних, способи гальмування конвеєрів, що працюють з великими швидкостями руху стрічки. Розроблено, виготовлено і передано ГЗК гнучкі роликоопори для стрічкових конвеєрів, що транспортують крупнокускові руду і породу. Для обладнання дослідно-промислової ділянки по застосуванню розробленої циклічно-потокової технології на Ново-Криворізькому ГЗК було розроблено і створено круто похилий підйомний стрічковий конвеєр з податливими роликоопорами. Для внутрішньо шахтного рейкового транспорту було розроблено: комплекс нових методів визначення динамічних навантажень,що діють на шахтний потяг, інженерну методику вибору раціональних параметрів міжвагонних зв’язків і конструкції буферно-зчінних пристроїв з автозчепленнями, що дозволило значно знизити динамічні зусилля при підвищенні швидкості потяга. Тривала робота із створення засобів механізації робіт по видобутку марганцевих руд. За ініціативою М.С. Полякова набули розвиток нові нетрадиційні методи руйнування гірських порід – термічний і термомеханічний. Були створені нові хімічні вогнеструйні пальники,що працюють на повітрі, а також плазмові. Розвивалися роботи по електрофізичному руйнуванню, по дослідженню фізико-механічних властивостей гірських порід та їх змінювань в різних глибинах шахт, а також розробці засобів кріплення виробок при їх проведенні на великих глибинах. Велика увага приділялась проблемі дослідження по боротьбі з раптовими викидами порід,вугілля і газу,а в подальшому по вирішенню проблеми боротьби з вугільним пилом. Відмінною рисою наукової школи академіка М.С. Полякова була щонайповніша довіра людям, свобода самостійної творчості, нетрадиційний погляд на вирішення наукових проблем. М.С. Поляков заклав не тільки наукові основи майбутніх досягнень, він виховав яскраву плеяду відомих учених, приймав безпосередню участь у створенні матеріально-виробничої бази інституту і, завдяки його зусиллям ІГТМ АН УРСР став найпотужнішою і широковідомою науковою організацією гірничого профілю.
Протягом багаторічної науково-педагогічної діяльності М.С. Поляков підготував тисячі гірничих інженерів, під його керівництвом захищено 5 докторських і 58 кандидатських дисертацій. Автор 280 наукових праць і авторських свідоцтв.
М.С. Полякова нагороджено орденами: Леніна (1949, 1953, 1961), Трудового Червоного Прапора (1943, 1948), Дружби народів (1983), Знак пошани (1971), почесним Знаком “Шахтарська слава” І, ІІ і ІІІ ступенів.
Помер М.С. Поляков 5 грудня 1989 року у м. Дніпропетровськ
Згідно з рішенням Президії НАН України від 25.03.1993р. № 733 на головному корпусі інституту встановлено горел’єф і меморіальна дошка М.С. Полякова. Відповідно до Постанови Президії НАН України №320 від 23.10. 2002 р. Інституту геотехнічної механіки НАН України присвоєно ім’ я М.С. Полякова.
