Відділ геології вугільних родовищ великих глибин (9)

Сторінка 1 із 6

Завідувач відділу: БЕЗРУЧКО Костянтин Андрійович, доктор геологічних наук

Вчений секретар відділу: ПРИХОДЧЕНКО Світлана Юріївна, кандидат геологічних наук

Кількість співробітників на теперішній час – 14, з них

3 доктори наук;
4 кандидати наук.

Хронологія по роках діяльності	Завідувач відділу	Короткий опис основних наукових досягнень
1961–1970 рр.	Лабораторія рідкісних і розсіяних елементів (1961-1963 рр.), Лабораторія механіки гірських порід (1963-1966 рр.) Відділ речовинного складу і фізико-механічних власти-востей гірських порід (1966-1984 рр.)
1961-1970 рр.	ШИРОКОВ Олександр Зосимович доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кор. НАН України (1905-1996 рр.)	Під науковим керівництвом члена-кореспондента А.З. Широкова засновані нові наукові напрямки в геології і геохімії горючих корисних копалин і гірничо-геологічних умов розробки вугільних родовищ на великих глибинах; були отримані суттєві результати по вивченню Донбасу і розширенню його меж; опубліковано низку важливих теоретичних праць з тектоніки басейну, закономірностей розподілу потужностей донецького карбону, осадко- і вугленакопичення, властивостей та якості вугілля і іх метаморфізму; встановлені закономірності вугленакопичення за контуром відкритого Донбасу; виконані прогноз якості і властивостей вугілля в межах Доно-Дніпровського прогину сприяли відкриттю вугленосної площі Західного Донбасу.

1970-1986 рр.	ЗАБІГАЙЛО Володимир Юхимович Академік НАН України, доктор геологічних наук, професор, лауреат Державної премії та премії ім. академіка В.І. Вернадського (1934 – 1996 рр.)	Академік В.Ю. Забігайло – засновник наукової школи комплексного дослідження геологічних формацій вугільних басейнів і нафтогазоносних провінцій. Під його науковим керівництвом отримані фундаментальні результати, на засадах всебічного комплексного аналізу розподілу метану у вугільних пластах і породній товщі Донбасу, прогнозу метановості гірничих виробок вугільних шахт, які й тепер використовуються для прогнозу метаноносності вугільних пластів, вільних скупчень газу, суфлярів тощо. Проведені комплексні дослідження умов осадко- та вугленакопичення, вивчення мінерального складу, структури, колекторських та фізико-механічних властивостей порід вугленосних формацій, газоносності вугільних родовищ. Вперше запропоновано та математично обґрунтувано комплекс основних показників, які всебічно та надійно визначають геологічні умови та фактори викидонебезпеки, що прямо чи опосередковано характеризують: фізико-механічні властивості, газонасиченість та напружено-деформований стан гірничого масиву. Розроблено класифікацію газодинамічних явищ та метод регіонального прогнозу викидонебезпечності гірських порід. На принципах оцінки ступеня викидонебезпечності порід створені теоретичні засади для методу локального прогнозу викидонебезпечності порід, методу прогнозу викидонебезпечності вуглепородного масиву за петрофізичними даними.

1984 - теперішній час	Відділ геології вугільних родовищ великих глибин
1986-2012 рр.	ЛУКІНОВ В’ячеслав Володимирович доктор геологічних наук, професор, лауреат Державної премії та премії ім. академіка В.І. Вернадського	Під науковим керівництвом професора В.В. Лукінова встановлено фрактальний характер розривної порушеності вугленосних відкладів та запропоновано метод комплексної оцінки їх тектонічної дислокованості. Досліджено вплив природних та техногенних чинників на формування газонасиченості гірських порід і вугілля; що дозволило розробити нормативні методи виділення зон природних і техногенних скупчень, впровадити їх у практику дегазаційних робіт. Розроблено метод локального прогнозу викидонебезпечності гірських порід за геолого-геофізичними даними, який вперше дозволив оцінити викидонебезпечність верств пісковиків по проектній трасі гірничої виробки із зазначенням місць ведення поточного прогнозу. Встановлено закономірне збільшення викидонебезпечності зі зростанням вмісту кварцу уламкового та регенераційного, розміру уламкових зерен, значень коефіцієнта відносної газонасиченості та зі зменшенням вмісту глинисто-слюдистих мінералів, значень горизонтального інтервалу пакування породотворних зерен. Доведено, що зміна перерахованих геологічних показників викидонебезпечності гірських порід зумовлена гідродинамікою палеопотоків, що відкладали уламковий матеріал. Розроблена технологія комплексного прогнозу викидонебезпечності вугільних пластів та пісковиків, заснована на використанні результатів геофізичних досліджень вуглерозвідувальних свердловин та сучасних комп’ютерних геоінформаційних систем; розроблена нова геодинамічна модель формування сучасної структури Донбасу в фанерозої, яка базується на мобілістській концепції тектоніки.

2012 - теперішній час	БЕЗРУЧКО Костянтин Андрійович доктор геологічних наук, ст. наук. співр.	Під науковим керівництвом К.А. Безручка встановлені головні закономірності розподілу вологи у вугленосних відкладах Донбасу та форми її знаходження; з’ясовані залежності викидонебезпечності гірських порід від кількісного вмісту в них вологи та глибини викидів, що стало науковими засадами для розробки способів прогнозу викидонебезпечності; розроблена модель формування скупчень вільного метану з використанням фундаментальних положень теорії тріщинувато-пористих середовищ під впливом комплексу геологічних чинників на стан газонасиченого масиву гірських порід та розроблені методичні основи прогнозної оцінки перспективності локальних антиклінальних структур у низькопористих вугленосних відкладах з метою пошуків покладів вугільного метану промислового значення. Отримано подальший розвиток уявлень щодо фізико-хімічних процесів, що відбуваються у системі «вугілля-флюїд-газ», зокрема структурних трансформацій вугільної речовини; встановлені закономірності в різноманітті перетворень структури викопної органіки та розвинуті модельні уявлення про молекулярні механізми перебудови вугільної речовини за зміни термодинамічних умов. Доведено, що метастабільний стан вугільної речовини і пов’язана з ним варіативність властивостей є наслідком адаптивної здатності атомів вуглецю змінювати ступінь гібридизації в залежності від зовнішніх термодинамічних умов.